Термін «декомунізація» – державна політика ліквідації ідеологічної спадщини радянського періоду історії, що проявився активно в 2014-2017 роках у вигляді заборони комуністичної парії і її символіки, знесення пам’ятників, зміни топонімів та інших назв, криміналізації відкритих висловлювань комуністичних ідей. Процес декомунізації, який почався за часів розпаду СРСР, активізувався під час «Ленінопада», в період політичної кризи в 2014 році, він узаконений прийнятим Верховною Радою пакетом законів, що вступили в дію 21 травня 2015. Внутрішня декомунізація нас – авторів виставки – почалася набагато раніше . Закормлені сніданком «октябрятства», обідом «піонерії» і вечерею «комсомолії», ми позбавлялися від ідеологічних вериг за допомогою трансформації обридлих штампів Homo Soveticusa. Відстороненість, іронія стали технологією, що дозволила переформатувати догмати віджилого в нові легкі артоб’єкти. Прості художні жести сприяли зміні кодувань використовуваних матеріалів, це стало розчаклуванням оксамитового розшитого золотим шовком прапора в звичайний затишний халат, або транспаранта, який носили на демонстрацію, в легке приталене плаття. Паралельно створювалися вироби зі звичайних матеріалів в стилі радянського періоду, використовуючи його символи, що призводять до цілісності образного вирішення. Міні колекцію френчів Ірина Дратва і я створили в 1988 році, для якоїсь республіканської виставки молодих художників, її особливо не вітали, виставили десь з краю, і більш нас не запрошували. Але як ми повеселилися … Іван Рень створив зіркогруде плаття в такому ж контексті: якісна модель одягу + стьоб = артоб’єкт. І ось пройшов час і бажаючи остаточно піти від «совка», зафіксувати час, ми попрощаємося з минулим в представленій експозиції.
В.Уманенко, жовтень 2017.