Станіслав Сілантьєв
ДНК: Держава. Нація. Кров.
Виставку присвячую пам’яті двох талановитих людей Сергія Князєва і Давида Тихолуза
Україна, подібно до живого організму, є великим резервуаром генетичних програм, пов’язаних передовсім з історичною пам’яттю і пронаціональними перетвореннями. ДНК – «Держава, Нація, Кров» – набір класичних понять, які слугують мірилом у процесі визначення національної ідентичності. Акцентуація на проблемах «національного» протягом всього існування України Незалежної призвели до загострення протистояння історичної сутності і природної доцільності. Так, потреба у формуванні мононаціональної держави, яка є частиною світогляду чималої частини українців перетворилася на біологічну ознаку із спадковими характеристиками. Водночас ніхто не збирається доводити політичну архаїчність на внутрішньоклітинному рівні… Тут, у першу чергу, йдеться про світоглядні системи, які формуються не ззовні (цивілізаційним шляхом), а зсередини (внутрішніми обставинами)… Отож, можемо констатувати наявність щонайменше двох основних світоглядів аграрних та індустріальних регіонів країни. Звідси маємо дві незмінні форми усвідомлення себе частиною одного організму. З одного боку – завод, фабрика, комбінат, з іншого – церква, храм… обидві – породжують покоління, здатні абсорбувати впливи вигаданих супергероїв. В одному випадку директора заводу, в іншому – священика, настоятеля храму. ДНК – світ спадкової архаїки, світ великих націй і маленьких людей.
Станіслав Сілантьєв
Ел шашлык прекрасный сочный
А быть может утром рано
Эти бедные кусочки
В разных бегали баранах
Разно мыслили, резвились
А теперь для некой цели
Взяли да объединились
В некий новый, некий цельный
Организм
Дмитрий Пригов