Олег Васильович Волошинов (1936-2020) – художник, особливий талант якого полягає у вмінні знайти та виділити в предметі той принциповий художній мотив, завдяки якому конструюється його максимально точний образ. Тому композиції Волошинова побудовані, головним чином, на гранично очищених, лаконічних відносинах ліній, площин, об’ємів, колірних плям, а внутрішня логіка композиційних рішень настільки сувора і бездоганна, що дозволяє досягти граничної узагальненості та інтенсивності звучання образу. І тому мистецтво Волошинова, по словам Ольги Савицької, є «своєрідним камерним епосом», де «форма немов поміщена у вічність». Це стосується навіть такого жанру, як натюрморт – натюрморт у нього «має подобу ледь не скульптури, … пам’ятнику», говорить Савицька, або можна додати – навіть й монументальному пейзажу.
Вміння зосередитися на найважливішому – на самому характері відносин між елементами композиції – з часом цілком природно призводить Волошинова до абстракції, до роботи з чистими формами та їх безпосередньою виразністю. Як правило, у його композиціях ясно простежується робота з контрастами локальних колірних плям, у якій митець знаходить можливість балансу, не усуваючи при цьому насиченості та гостроти контрастів.
У цій експозиції представлені роботи Олега Волошинова із колекції Анатолія Димчука і колекції Михайла Кнобеля, що нині знаходиться у складі зібрання музею сучасного мистецтва Одеси. Колекція Анатолія Димчука налічує понад тридцять робіт Волошинова, від самих ранніх етюдів до масштабних полотен останніх років.
До формування колекції М. Кнобеля Олег Васильович мав безпосереднє відношення, і, як зазначає Тетяна Басанець, ця колекція «набула ознак непересічного авторитету та високого художнього рівня» багато в чому завдяки творчому професіоналізму та художньому смаку Волошинова. До зборів Кнобеля увійшли і понад п’ятдесят робіт самого Волошинова, роль якого в житті Одеської школи Михайло Зіновійович вважав недооціненою.
Олег Волошинов народився у Миколаєві. Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова та Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені І. Є. Рєпіна (Академії мистецтв СРСР). Повернувшись до Одеси у 1965 році, став невіддільною частиною одеської андеграундної культури, свідомо віддавав перевагу «хірургічному» втручанню для боротьби із хворобливою догматичністю «місцевих традицій» (Т. Басанець). Працюючи над досконалістю власної художньої мови та навіть уникаючи від належності до певних художніх груп, Олег Волошинов тем ні меньш щиро цінував художню атмосферу Одеси та вважал за необхідне зберегти цей багаж для майбутнього розвитку мистецтва. У 60-х роках Олег Васильович викладав живопис і композицію на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту ім. Ушинського, а в 90-ті роки – в Одеському державному художньому училищі та в недержавній Академії мистецтв (Одеса). У 1980-му состоялась перша персональна виставка Олега Волошинова й Валерія Басанця, що безумовно стало яскравою подією у мистецькому середовищі не тількі Одеси. Роботи Олега Волошинова знаходяться в музеях України та приватних збірках України, Франції, Німеччини, США. Був членом Союзу художників СРСР та Національної Спілки художників України. У 2013 році Олегу Волошинову було надано звання «Заслужений художник України».