Люда Ястреб. Живопис, графіка
Живопис, графіка
24.12.2015 – 24.01.2016
Люда Ястреб
(1945-1980)
Живопис, графіка
Народилася 10 квітня 1945 в с. Квасніковка Саратовської області.
Художню освіту здобула в Одеському художньому училищі, яке закінчила у 1964 році.
Наприкінці 60-х активно займалася живописом і графікою, а згодом і монументально-декоративним мистецтвом.
У 1969 р. її роботи експонуються на всесоюзній виставці в Москві.
На початку 70-х, разом з групою авангардистів Одеси: С. Ануфрієвим, В. Стрельниковим, В. Маринюком, В. Басанцом та іншими бере участь у неофіційних виставках, які були яскравим явищем у мистецькому житті Одеси. У цей час формується її виразна художня мова і коло образів.
Працює вона багато, натхненно і плідно.
Внутрішня свобода, незаангажованість, енергійний яскравий живопис, неординарне бачення світу, глибоке розуміння сучасного і класичного мистецтва та яскрава індивідуальність – це характерні якості Л. Ястреб, творчість якої є видатним явищем модерного мистецтва України.
Твори Л. Ястреб експонувалися на багатьох виставках в Україні та за кордоном.
Спалахнувши яскравою зіркою на одеському небосхилі, вона не тьмяніє з часом і, як уже видно, що не згасне ніколи. Її роботи не втрачаються в часі, вони, як добре вино з часом тільки набувають нової якості. Це факт справжнього мистецтва.
Так сталося, що на її короткій творчій біографії відбилося унікальне в світі мистецтва явище – народження нового напрямку, а разом з ним народження плеяди майстрів, які багато в чому склали рівень і якість сучасного мистецтва України і, зрозуміло, Одеси.
У Л. Ястреб з граничною концентрацією сфокусувалися, відбилися і рівень, і якість, і висота творчої свідомості тих художників, в той час. Це творча свідомість, якій передували важкі пошуки, прорив задушливого шару рутини соцреалізму, боротьба за утвердження власного бачення, відкрила нові горизонти. І в цьому заслуга, звичайно ж, не однієї Люди Ястреб.
Суть її новизни, її одкровення – це відкриття нового духовного простору. У живописі це виразилося у відході від копіювання реальності, у вільний політ кольору і світла, але принципи південно-руської школи залишалися тими ж: високий професіоналізм, гармонія, сувора організація картинної площини. На відміну від інших напрямків не реалістичного мистецтва, де в основі явища лежить стихія руйнування, тут полотно організовується за законами декоративності, за законами краси. Звичайно, ні до яких особливих подвигів Люда себе не готувала.
Вона жила просто. Красива, талановита жінка, привітна. Спокійна. З якоюсь внутрішньою зосередженістю. Такий я її пам`ятаю. Любила. Була улюбленою. Народила сина. Займалася будинком. Читала книжки. Слухала музику. Обшивала сім`ю. Не терпіла фальші. Цінувала людську гідність в собі і людях.
Приймала гостей. Велися бесіди, палкі суперечки. Бо цей будинок був місцем, куди приходило або приїжджало все найкраще, спрагле, як на вогник в ночі. Тут звучала музика, читалися вірші, обговорювалися роботи, тут малювали, жартували, сміялися.
Тут раділи успіхам, знахідкам своїм і чужим, і помічався, цінувався будь-який, навіть найменший чийсь успіх. Цей будинок був відкритий для всіх чистих душею, якою б справою людина не займалася. (Заслужити похвалу в цьому будинку означало багато). Тут бували не тільки колеги- художники, а й лікарі, музиканти, артисти, журналісти… Тут відчувалася повнота життя. Я б навіть сказав – тут програвалися, проживалися людські стосунки високого рівня. Тут кристалізувалася еліта. І Люда була тут не метушливою господинею. При мізерних засобах примудрялася годувати і поїти всіх…
І займатися живописом. Для неї і для її кола художників живопис був не просто заняттям, професією. Живопис для них був служінням, що наповнювало життя змістом і сенсом.
Я дивлюся на її картини і дивуюся тій красі і природності, з якою вона їх робила. Вона своєю легкою рукою як би відкриває вікно, звідки струмує свіже повітря і світло. «Променистою» назвав її творчість художник Єгоров.
Вона оспівала Жінку, як ніхто в світі. Ідея жінки пронизує всю її творчість. Жінка тут представлена у всіх іпостасях: Жінка – Дарувальниця Любові, жінка – Мати, Богоматір, Жінка – Природа, Жінка – Рух. Вона стверджує тріумфальний хід по життю Жінки. Всеперемагаюче. Перемагаюче і Смерть.
Хтось сказав, що добре зроблена робота – це молитва Богові. Вона добре робила свою роботу. Вона добре творила свою молитву. І нехай ця молитва буде почута Богом. А ми, люди, віддамо їй свою любов і визнання.
Люда Ястреб. Сила і політ полягає в цьому короткому імені. Разюче сполучаються ім`я і вигляд цієї жінки. У яких історичних надрах народилося воно, щоб так органічно злитися з образом і долею! Начебто кимось задумана – для слави і безсмертя.
МИКОЛА СТЕПАНОВ