Наташа Шульте
«Сімпосій: третя стать та кіборги»
Проект «Сімпосій: третя стать та кіборги» є дослідженням художницею гендерної та тілесної проблематики в сучасній культурі, підтримуючи тим самим широку дискусію навколо теорії про постгендер і постлюдину, яка в останні десятиліття розгортається як в наукових, так і в мистецьких колах. Одним з канонічних текстів на цю тему є есе Донни Харауей «Маніфест кіборгів: наука, техніка і соціалістичний фемінізм в кінці XX століття» (1985). У ньому Харауей описує ситуацію, коли в сучасному суспільстві андрогін, кіборг, постгендер, поступово виходить на передній план і вступає в боротьбу з вкоріненими забобонами і гендерними ролями самим фактом свого існування. У своєму новому проекті Наташа Шульте пропонує власне бачення теми, при цьому до певної міри слідуючи за Харауей.
Експозиція складається з настінного панно, що включає 74 фотографії, і п’яти фотографій різних розмірів. Дві стіни галереї пофарбовані в блакитний і рожевий кольори, пропонуючи глядачеві фон для власного фото або селфі.
У центральній роботі проекту художниця різко протиставляє ряд архетипічних образів, які символізують традиційну сексуальність і те, як вона представлена в масовій культурі, використовуючи два основних кольори – рожевий і блакитний. Найчастіше, абсолютно безапеляційно в масовій культурі маніфестується, що тіла хлопців і дівчат, їх поведінкові стереотипи й манера одягатися, – знаходяться на протилежних кінцях спектру і кардинально різняться. Це те, на чому постійно спекулюють засоби масової інформації – а споживачеві завжди потрібно відповідати, щоб бути в тренді. У свою чергу, Шульте намагається сфокусувати увагу на критичній оцінці гендерних взаємин і детермінації, вдаючись до прийому гіперболізації і тим самим створюючи образи абсурдні в своїй крайності і безапеляційності.
Друга частина проекту являє собою серію фотографій, на яких зображена людина невизначеної статі, андрогін, позбавлений будь-яких індивідуальних особливостей. На відміну від кричущої яскравості панно, ці фотографії мінімалістичні за своїм кольором й виразності. Їх приховане напруження інтуїтивно відсилають глядача до грецької міфології.
У “Сімпосії” Платона, до якого відсилає назва проекту, всемогутній Зевс так боявся андрогінних людей, що йому довелося розділити їх навпіл, щоб зменшити величезну силу, якої вони володіли. Донна Харауей, в свою чергу, розкриває дану тему в менш поетичному ключі: “гендер, раса або класова свідомість – поняття, нав’язані нам жахливим історичним досвідом суперечливих соціальних реалій патріархату, колоніалізму й капіталізму”. У підсумку, обидва автори приходять до висновку, що створення і розвиток соціальної системи, вигідної для небагатьох і чужої для більшості, лежить в основі появи гендерної ідентичності. Саме цю нав’язаність гендерної ідентичності і намагається проявити і осмислити Шульте, вдаючись для цього, до двох візуальних і концептуальних крайнощів.
У заключній частині проекту “Сімпосій: третя стать та кіборги”, кожен відвідувач може кинути виклик жорстким соціальним стереотипам, граючи з гендерними атрибутами. Для цього художниця пропонує використовувати два фону для фото – рожевий для дівчат і блакитний для хлопців. Однак, глядач може вибирати фон на свій розсуд, і, звертаючись до визначення іншого великого мислителя Зигмунта Баумана, практикувати «текучу ідентичність». Фотографії, зроблені відвідувачами, будуть включені в експозицію за згодою їх авторів.